Стаття 225 Цивільного кодексу України (ЦКУ) регламентує особливий випадок оспорювання правочину, який уже вчинив дiєздатна особа, але в момент укладення перебувала у стані, коли не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними. Нижче подано комплексний аналіз норми, її практичні наслідки та ключові відмінності від суміжних інститутів.
Юридична конструкція статті 225 ЦКУ
Передумови застосування
- Фізична особа є дієздатною (не перебуває під опікою чи піклуванням, не є обмежено дієздатною).
- В момент вчинення правочину ця особа перебувала у стані:
- повного невусвідомлення значення своїх дій, або
- неможливості керувати ними (афект, запаморочення, сильний стрес, медикаментозне сп’яніння тощо).
- Докази стану мають бути підтверджені належними доказами (медичні висновки, свідчення свідків тощо).
Правова кваліфікація
Правочин у такому разі не є нікчемним, а може бути визнаний судом недійсним за позовом:
- самої особи, що вчинила правочин;
- у разі її смерті – спадкоємців або інших зацікавлених осіб, чиї права чи інтереси порушені.
Процедура оспорювання
Президія суду
Розгляд справи здійснюється відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов подається до окружного адміністративного суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача або за місцем виконання спірного правочину.
Строки позовної давності
- Загальний строк – 1 рік з дня, коли позивач дізнався або міг дізнатися про підстави для визнання правочину недійсним.
- Спеціальний строк – 3 роки з моменту вчинення правочину, незалежно від знання.
Правові наслідки визнання правочину недійсним
Реституція (повернення сторін до первісного стану)
Сторони зобов’язані повернути одна одній все отримане за правочином. Якщо це неможливо (наприклад, майно знищене), виплачується грошова компенсація.
Відшкодування збитків
- Особа, яка скористалася станом потерпілого, зобов’язана відшкодувати завдані збитки.
- Добросовісна сторона, що не знала про стан контрагента, має право на компенсацію витрат, понесених у зв’язку з правочином.
Відмінність від інституту недійсності правочинів недієздатних осіб
| Критерій | Стаття 225 ЦКУ | Статті 222–224 ЦКУ (осудження недієздатних) |
|---|---|---|
| Дієздатність особи | Дієздатна | Недієздатна або обмежено дієздатна |
| Тип недійсності | Оспорюваний правочин | Нікчемний або оспорюваний (залежно від підстав) |
| Хто може оспорити | Особа, спадкоємці, зацікавлені особи | Опікун, прокурор, орган опіки |
Практичні приклади
-
Ситуація 1. Після втрати свідомості внаслідок гіпертонічного кризу громадянин підписав договір дарування квартири незнайомцю. За наявності медичного підтвердження суд може визнати договір недійсним за ст. 225 ЦКУ.
- Ситуація 2. Особа в стані алкогольного сп’яніння продала автомобіль за заниженою ціною. Якщо стан не супроводжувався повною втратою контролю, суд може відмовити у задоволенні позову.
Рекомендації для сторін
Особам, що оспорюють правочин
- Зберігати усі письмові докази (медичні довідки, чеки, переписку).
- Якомога швидше звертатися до адвоката для оцінки шансів та строків позовної давності.
Добросовісним контрагентам
- Перевіряти стан контрагента при укладенні значних правочинів.
- Застрахувати ризики відшкодування через професійне страхування цивільної відповідальності.
Огляд судової практики (станом на серпень 2026 р.)
Верховний Суд України у своїх рішеннях (наприклад, у справі № 761/25041/22-ц від ) підкреслює: застосування ст. 225 ЦКУ вимагає високого рівня доказування стану особи. Відсутність медичного висновку або суперечливі показання свідків знижують ймовірність задоволення позову.
Висновок
Стаття 225 ЦКУ є важливою гарантією для фізичних осіб, виступаючи «запобіжником» проти зловживань у момент тимчасової втрати здатності до усвідомлення наслідків своїх дій. Водночас норма не є автоматичною — потребує належного доказового забезпечення та своєчасного звернення до суду.